«Мистецька гра» Руслана Чугая

Статті з газет та журналів | Коментування вимкнуто

Справжній світ картин відкрився 15 вересня у Луцькій галереї мистецтв. Це – проби пензля волинського художника Руслана Чугая, який представив на суд шанувальників живопису 75 полотен на різноманітну тематику.

Пейзажі, натюрморти, портрети, абстракція, виконані технікою пастелей та олійного живопису, вражають довершеністю та гармонійністю. Та й не дивно, адже художник Руслан Чугай випробовує себе на ниві мистецтва з дитинства. Малювати він розпочав у гуртку образотворчого мистецтва Палацу учнівської молоді, згодом удосконалював свої здібності у Луцькі художній школі, а коли остаточно вирішив бути художником – вступив до Львівського училища прикладного декоративного мистецтва імені Івана Труша на відділ художнього оформлення. Нині Руслан Чугай має за плечима чималий творчий доробок, крім того, охоче ділиться своїми уміннями з художниками-початківцями, адже з 1996 року працює на кафедрі дизайну Луцького національного технічного університету.

З 1991 року Руслан Чугай – постійний учасник художніх виставок, зокрема і персональних. Його роботи уже знайшли своїх шанувальників не лише в Україні, але й за кордоном – у Росії, Польщі, Греції, Чехії, Німеччині. Нині ж на виставці можна побачити досить широкий діапазон робіт художника зо останні 10 років. Саме тому експозиція не має назви.

- Виставка багатопланова, стверджує Руслан Чугай, тут немає якоїсь конкретної концепції, представлено різні стилі. Техніка робіт – переважно пастелі, олійні живопис та змішана. Можна побачити розпочаті мною дві серії: портрети та полотна на історичну тематику, починаючи від Мазепи і до періоду УПА.

Також художник представив глядачам серію «Ню-анси», у якій висвітлено філософське бачення світу. Загалом Руслан Чугай намагається бачити лише світлі сторони у всьому, тому його картини сповнені оптимізму, однак він не залишається байдужим і до болючих проблем сучасності. Про це свідчать картини «Смерть ненародженої людини», яка піднімає тему абортів, «Чорнобильська чаша страждань» про велике екологічне лихо, «Маковий рай» як застереження перед наркоманією.

Коли перед Русланом Чугаєм є мольберт та чисте полотно, він почувається володарем ситуації, створюючи все, що йому до вподоби. До порад прислухається з обережністю, щоб у роботах не було відбитків чужого «Я». Не даремно у живописі знайшло своє відображення одне із хобі художника – рок-музика. Так, розпочата серія портретів рясніє образами українських виконавців із відомих музичних гуртів. Тут можна впізнати Віктора Бронюка (гурт «Тік»), Андрія Середу (гурт «Кому вниз»), Олександра Ярмолу (гурт «Гайдамаки»). Крім того, художник створив портрет нашого земляка Валерія Маренича, актора Богдана Бенюка, а також увіковічнив на полотні образи окремих українських політиків.

Серія портретів вирізняється ще й тим, що усіх намальованих відомих українців художник знає особисто. Крім того, на зворотній стороні цих полотен виконавці, актори та політики залишили свої автографи. А були серед них і такі, що пропонували Русланові використати деякі його роботи у створенні відеокліпів. Однак художник не малює всіх підряд, у нього – власний критерій відбору.

- Малюю портрети тих, хто любить українську пісню, українську мову і Україну загалом, – запевняє автор полотен. – Серія портретів продовжується, вона лише розпочата. Крім того, я започаткував серію картин на історичну тематику, починаючи від Мазепи і до УПА, та шукаю образи, які подібні на історичних особистостей. Вже знайшов чоловіка, дуже подібного на Симона Петлюру, який радо погодився наставити мені свій «фейс», щоб я таким чином зобразив історичну постать. Також зараз мене цікавить тематика, що пов’язана з художником Нілом Хасевичем, однак треба звернутися до архівів, щоб відшукати його дійсні зображення.

На запитання: «Чи є серед картин на виставці улюблені?» Руслан Чугай відповідає: «Улюблених картин немає, бо вони як діти, а дітей я люблю усіх». А надихає художника на творчість саме життя в усіх його проявах.

- Те, що він творить, – щиро, – стверджує побратим по пензлю, художник Орест Хмельовський. – У картинах стільки правди та експресії. Усе це згармонізоване. Здається, що в цьому чоловікові є якийсь невичерпний запас. Це, як криниця, занурюючись у яку, він споглядає світ, а місцями починає навіть знущатися з нього через образи. Тут відбувається якась серйозна мистецька гра, у якій логіка заперечує образи, а образи знаходять логічне підтвердження у тому. Куди йде цей світ і сам Руслан Чугай. Однак цей Божий дар, який розвиває митець, заважає працювати на тому місці, на якому він працює. Йому хотілося б віддатися творчості і говорити зі світом словом тієї правди, котра є в цих творах, а тут доводиться ще й говорити словами сухої науки.

Проте, за словами Ореста Хмельовського, Руслан Чугай залишається хорошим наставником для студентів. Хоча сам художник це заперечує:

-Якщо чесно, я не є хорошим вчителем. Студенти думають, що вчаться у мене, а насправді я вчуся у них.

Незаперечний талант Руслана уже давно помітили у великих містах і навіть пропонують покинути Луцьк заради власного визнання, однак художник категорично відмовляється:

- Я – конкретний волиняка, націоналіст, люблю жінок та Україну і пишаюся своїм рідним Луцьком, якого не проміняю на будь-яке інше місто.

І скільки б не говорили про мистецькі витвори Руслана Чугая, всеодно як справжній батько своїм найкращим творчим доробком він вважає народження двох доньок.

Софія СТАСЮК