Про автора

«Мистецтво – це єдина серйозна річ на світі, художник же – єдина несерйозна істота.» Оскар Уайльд

Руслан Чугай прийшов у мистецтво, щоб там не просто бути присутнім, але бути собою. Бути завжди важко, а в малярстві – особливо, бо це передбачає каторжну роботу душі над образами світу, як чуттєвого, так і трансцендентного.

Його творча стежина і життєві дороги тісно переплелися, а одруження, як він стверджує, “допомогло якір творчості закинути”. Натхнення, дароване Музою, було поштовхом до створення циклу робіт, де життя, музика і смерть жіночого начала в природі звучить різними акордами: піднесено в роботах “Муза, що спить”, “Перед про­будженням” і особливо в пастельних образах -медитаціях; насторожено в “Маковому раю”, “Обпаленій пристрасті”, “Смерті ненародженої людини” і по-філософськи заглиблено в ірреальність світу в роботі “Матеріалізація”. Автор, живучи в реальному світі, перебуваючи в полоні Хаосу, намагається осмислити його, зрозуміти сутність Буття, себе в ньому і людини – як творця, і як руйнівника. Користуючись професійними прийомами композиції, володіючи особливою технікою створення кольоро-фактурного середовища на полотні, він заглиблюється в інший вимір, добуваючи там відповіді на свої непрості і такі звичні для кожного творця запитаня . Його образи торкаються Космосу в роботі “Тунель в потойбіччя”, історії України в роботі “Подорож в минуле»,   людського невігластва у “Вавилонському стовпотворінні”, сенсу відступництва від слова Божого у “Першородному гріху”, критичного погляду на себе в “Автопортреті”, пекуча проблема вибору і сенсу існування тут озвучується через образи пісочного годинника, праху, своєї  іпостасі . Р услан Чугай перебуває у постійному творчому пошуку. Він уже багато знайшов, засвоївши мову кольору і фактури, композиції і рисунка. Його неспокійне серце потребує багато що сказати людям, а допитливий розум робить цікаві спроби народити значущі, ідеї. Цей сплав розуму і серця уже створили світ, в якому автор відбувся, і в якому є значний потенціал для самовираження в майбутньому. На цьому шляху йому доведеться здолати ще різні за значимістю бар’єри, бо робота в полі Духа, його наближення до того ідеалу, коли важко розрізнити духотворення Бога і людини, вимагає повної самопожертви. Вірю, що митець здолає все, бо творчість як сенс перебування в світі, є його позицією. В той день  лютого, 1971 року, коли народився Руслан Чугай, Луцька зима була, як звичайно, поміркованою. Народження дитини і процес осягнення нею азбуки поведінки відбувалися також в атмосфері поміркованості, що було заслугою врівноваженого темпераменту Руслана.

Його перші спроби в техніці суперграфіки на доступних місцях стіни не викликали особливого захоплення в оточуючих. Це створило прецендент і викликало наполегливу роботу малого образотворця над собою. І уже в дитячому садочку він отримує сатисфакцію, коли його гуашеву роботу, ще незакріплену випаровуванням води, урочисто демонструють усім присутнім, і яка, зрештою, не витримавши своєї вертикальності, тече брудними патьоками. Автор, зболений переживаннями радості та визнання і болю втрати твору, вмивається не менш щирими патьоками сліз, назавжди запам’ятавши цей урок творчого хрещення. Решта дороги в малярство проходила звичним напрямком: гурток образотворчості в Палаці піонерів, художня школа за власним вибором, де грамоті вчив його вимогливий Володимир Жежерун і Львівське училище декоративного і прикладного мистецтва ім.Івана Труша, де він опанував фах художника-оформлювача. Напрямок на творчість обрав на III курсі, ставши учасником постійнодіючих виставок творчих робіт учнів училища. Тут вперше фіхівці відзначили присутність натхненної думки в його роботах, спробу зазирнути в позареальність, донести її, осмислену, глядачеві в образах реального світу. 3 1991 року Руслан Чугай працює на різних посадах в Луцьку, випробуючи свої сили в галузі промислової графіки, виконуючи авторські зразки етикеток, упаковок, бірок, цінників тощо. На педагогічній роботі в ВПТУ№2,  де викладає композицію, шрифти, історію ремесла, матеріалознавство, виробниче навчання з художнього оформлення, і зрештою – на кафедрі дизайну Луцького індустріального інституту, де трудиться в ділянці створення нової на Волині спеціальності – промислового дизайну. Теплі спогади в Руслана залишилися про всіх вчителів,з якими звела доля, як у художній школі,так і у Львові. А завдяки спілкуванню з Леонідом Литвином він отримав добру школу професійного становлення як художник. Його націленість на творчість постійна і наполеглива, бо цьому сприяє особливий мікроклімат сім»ї, де дружина та донька забезпечують той комфортний для творчості стан, який зветься натхненням. Сьогодні Р.Чугай сповнений бажань і потреби сказати своє слово світові в особливий спосіб. І він це робить.

Орест Хмельовський 1997 р.